У системі міжнародних відносин сучасного періоду переважають декілька чинників, які характеризують її перехідний характер від біполярної, ряд символів якої зберігається в залишковому варіанті (структури управління ООН, ракетно-ядерний паритет США і Росії), до нової, такої, що враховує сучасний розподіл військово-політичних, економічних, технологічних і культурних потенціалів. Сполучені Штати Америки, як єдина наддержава, в процесі розробки принципів і умов функціонування системи міжнародних відносин докладають зусилля по виявленню найбільш оптимальної моделі, коли її інтереси будуть сприйняті іншими центрами сили, а в більш дисбалансному діалозі нав'язані як прийнятна останнім.

     В процесі конкуренції, що продовжується, на пострадянському просторі простежуються ситуативні геополітичні альянси між РФ і Німеччиною або Францією з метою ослаблення інтересів США. У цьому плані можна відзначити, що продовжується курс Російської Федерації на розділення позицій ЄС і США відносно питань країн СНД, Близького Сходу і інших ключових регіонів світу. Як відзначає російський дослідник С. Переслєгін: «Росії вигідне втягування Європейського Союзу у вирішення проблем пострадянського простору. За рахунок екстенсивного розвитку Європейського Союзу і відвернення ресурсів на пострадянську периферію Москва може розраховувати, що керівництво Франції і Німеччини в короткостроковій — середньостроковій перспективі відмовиться від «непосильного вантажу» даних проблем» [9, с.162].